...і надійшов час князевичам одружуватись.
І мовить до своїх синів князь-батько: "Озьміть луки свої та пускайте по єдній стрілі в світ куди очі глядять. І йдіть у той бік, де она стріла полетіла - наречену собі шукати. А де буде знайдете стрілу свою, там і одружитесь мені на втіху."
І вчинили князевичі по волі батьковій: найстарший син, знайшов стрілу свою на обійсті чужинського купця дібрами численними багатого Янука ібн Ахмета і по обрізанню - обряду чужинському побрався із його донькою (худою, страшною, а з неабияким посагом); середущий - в хоромах царька Путі із царства сусіднього знайшов своє ряболице щастя і теж із чималим віном узяв собі в жони Путіну дочку; третій же, наймолодший, віднайшов свою стрілу в болоті серед смороду нестерпного в лапах жаби гидкої.
Засмутився зело князевич наймолодший. Як же ж ото із жабою шлюбитись, як з нею на люди виходити? - мислить. Аж раптом чує, а жаба до нього людським голосом промовля: "Нє смотрі, что я жаба уродлівая, поцелуй тока і увідішь, нє пожалєєшь."
Як не хотів князевич жабу цілувати, а батька не смів ослухатись - чмокнув земноводну, і мало не впав од подиву: зненацька бридка жаба перетворилася на юну панянку краси небаченої... і мовила привітно: "От бачиш, не обманула я тебе. Зла чаклунка вчинила мене ляґушкою потворною і наклала закляття таке, що поки не поцілує мене, не якийсь збоченець до жаб охочий, а щира душа красен-юнак, не повернуся я до свого звичного вигляду".
Ось так і віднайшов наймолодший свою долю - свою Україну.
