Russen für die Preußen/Russia for Prussia

На московії полюбляють називати Україну "проєктом Заходу". Але ж мовчать холопи прусскіє про те, що мешкають на території держави, яка сама є проєктом Софії-Авґусти-Фредеріки Ангальт-Цербст-Дорнбурзької (нім. Sophie Auguste Friederike von Anhalt-Zerbst-Dornburg) — уродженки пруського міста Штетін (нім. Stettin). На що вказує навіть назва країни "russia", яка є усіченою похідною від найменування країни-метрополії Prussia, аби не виникало сумнівів та слугувало замаскованим нагадуванням — хто є справжнім господарем земель "от Лондона до Єнісєя", починаючи від середини 18 ст.

Софія Авґуста Фредеріка Ангальт-Цербст-Дорнбурґ (Катєріна ІІ), (нім. Sophie Auguste Friederike von Anhalt-Zerbst-Dornburg) донька Христіана Авґуста Ангальт-Цербстського та принцеси Йоганни Елізабет з роду Гольштайн-Готторп одружилася із Карлом Петером Улріх фон Гольштайн-Ґотторпом, (нім. Karl Peter Ulrich von Holstein-Gottorp).

Їхній син (імператор Павєл І), вірний нащадок роду Гольштайн-Готторпів та Ангальт-Цербст-Дорнбурґів, одружився із принцесою Августою-Вільгельміною-Луїзою Гессен-Дармштадтською; після її смерті — з принцесою Софією-Марією-Доротеєю-Августою-Луїзою Вертембергською (нім. Sophia Marie Dorothea Augusta Luisa von Württemberg.

Діти від останнього шлюбу: імператори Алєксандр І (не залишив престолонаступників) та Ніколай І.

Ніколай одружився із Фредерікою Луїзою Шарлоттою Вільгельміною Прусською (нім. Friederike Luise Charlotte Wilhelmine von Preußen і від них народився наступний імператор Алєксандр ІІ.

Алєксандр одружився із принцесою Максиміліаною Вільгельміною Ауґустою Софією Марією Гессен-Дармштадтською (нім. Maximiliane Wilhelmine Auguste Sophie Marie von Hessen und bei Rhein) матір’ю імператора Алєксандра III.

Алєксандр ІІІ був одружений із Марією Софією Фредерікою Дагмар (Да́гмара), (дан. Marie Sophie Frederikke Dagmar), донькою короля Данії Крістіана IX.

Іхній син Ніколай ІІ, у свою чергу, взяв за дружину Алісу-Вікторію-Гелену-Луїзу-Беатрису (Alix Viktoria Helene Luise Beatrix), принцесу Гессенську, доньку Великого герцога Гессенського-Дармштадського Людвіга та дочки Королеви Вікторії, Аліси Великобританської.

Таким чином, усі імператори російські, починаючи від Катєріни ІІ, були німцями-прусаками.

Та й до них було не краще: родоначальником попередньої царської династії Романових був такий собі "Андрей Кобыла", який жив у XIV столітті та згідно із сімейною легендою походив також із Пруссії (Ольденбурзька династія).

На зображенні: Софія-Августа-Фредеріка Ангальт-Цербст-Дорнбурзька — кличка "Єкатєріна ІІ" зі своїм чоловіком Карлом-Петером-Ульріхом Шлезвіґ-Ґольштайн-Ґотторпським (нім. Karl Peter Ulrich von Schleswig-Holstein-Gottorf) — кличка "Пйотр ІІІ". Засновники "православної" царської династії Ґольштайн-Ґотторпів — кличка "Романови", нащадки яких, одружуючись з персонами німецького походження (лише у двох випадках зі шведською та англійською принцесами) сиділи на "русскому" престолі до 1917 року.

"Людяні" вбивці

...те, що гітлерівці використовували газ у концтаборах для знищення в’язнів, є беззаперечним злочином.
Але ніхто чомусь не називає лиходієм знану особу, драматурга і публіциста, лауреата Нобелівської премії з літератури Бернарда Шоу, який відкрито виступав за застосування «гуманного газу», як способу позбавлення від «паразитів» суспільства. Нацисти втілили його ідеї. Шоу не був нацистом. Він сповідував марксизм, який, як бачимо, своїми ідеями мало чим різниться від гітлеризму.

Але практику застосування газу для знищення в’язнів започаткували ідейні однодумці Шоу – марксисти, російські більшовики. «Очільник групи, що займалася розстрілами за рішеннями «трійки» управління НКВС Московської області, лейтенант держбезпеки Ісай Давидович Берг прославився тим, що у 1936 році запатентував «автомобіль-душогубку», у якій смерть закритих там в’язнів наступала внаслідок отруєння вихлопними газами. У кузов фургона, обшитого зсередини оцинкованим залізом, пророблявся отвір, через який за допомогою гумового шлангу надходили вихлопні гази, від отруєння якими за 20-30 хвилин засуджені у фургоні втрачали свідомість, а за 40-50 хвилин помирали. Відбувалося це при перевезенні приречених із однієї в’язниці в іншу. «Завантажили в Таганській чи Бутирській тюрмі живих – в Бутово вивантажили трупи…». На цю справу переобладнували фургони для перевезення хліба. Пересічні мешканці Москви навіть не здогадувалися, що повз них вулицями міста їздять такі машини-убивці. На будках фургонів навіть напис «Хліб» не замальовували.

Сам Берг пояснював, що: «без цього вдосконалення неможливо було виконати таку величезну кількість розстрілів». Оскільки доводилося знищувати дуже багато «ворогів народу» — до п’ятсот осіб за добу.

Гітлерівці лем перейняли успішний досвід.