четвер, 7 квітня 2016 р.

Внутрішня окупація України і її режим

Віктор СЕРДУЛЕЦЬ

Уся повнота влади в Україні знаходиться в руках бізнесової кримінально-олігархічної кліки.

Довідка: “Олігархі́я (грец. Ὀλιγαρχία (oligarchia), від дав.-гр. Ὀλίγον (oligon) «небагато», та дав.-гр. Ἀρχή (arche) «влада» — тобто влада небагатьох) — політичний режим, за якого влада (політична, економічна та ін.) належить невеликій, закритій та тісно згуртованій групі осіб (наприклад — великих власників, фінансистів тощо); група людей, що володіє банківським і промисловим капіталами.

Оліга́рх — особа, що володіє великою власністю в країні, та має вагомий вплив на державні органи влади. З політологічної точки зору олігархи — це можновладці, які використовують монополізовані ними сектори економіки для концентрації у своїх руках політичної влади, а політичну владу — для збільшення власних капіталів. Сучасні олігархи володіють багатоманітними суспільними ресурсами: економічними (промислові та фінансові підприємства й установи), інформаційними (друковані та електронні ЗМІ ), політичними (партії, парламентські групи й фракції, важливі державні посади, вплив на перших осіб у державі).


Саме олігархи, в тіньовому режимі, здійснюють керівництво державою Україна, через призначену і контрольовану ними окупаційну адміністрацію поліційного типу.

При цьому український народ знаходиться в умовах цілковитого безправ'я і поневолення. Для відволікання уваги від дійсного стану речей, час од часу, в країні влаштовують шоу під назвою “вибори”. Під час яких, для отримання необхідного результату, застосовуються засоби маніпуляції масовою свідомістю, майже всі засоби інформаційного впливу зосереджені в руках цієї кліки; нав'язана виборча система, адміністративний ресурс, фінансові потужності, кишенькові партії, політичні блоки і окремі “незалежні” політики — усе це є запорукою підконтрольності, а відтак прогнозованості “виборчого” процесу.

Побутує думка, ніби усі біди України від недотримання законів держави. Але за видимим “беззаконням” в країні, насправді чітко діють приховані, встановлені окупантами, закони: “Правила поведінки для рабів та інструкції для наглядачів” (В. Іванишин). На відміну від писаних “Законів” держави, вони дієві і безумовно виконуються. Про що свідчить стабільність процесу примноження статків олігархів. В умовах правового хаосу — це було б неможливим. Отже, якесь “право” в Україні все ж діє, але, очевидно, не те, котре записане в Конституції та інших процесуально-правових нормах держави.


І під час “псевдовиборів”, і під час “майданів”, насправді змінюється не влада, а виключно ручні функціонери панівної кліки

У розпорядженні якої є численний кадровий ресурс, за допомогою перетасування якого, створюється видимість змін.

Сто років тому, англійський письменник Вільям Текерей у своєму політичному памфлеті на сучасне йому англійське суспільство, втіленому у вигляді художнього твору “Ярмарок метушні”, яскраво змальовує картину “політичного ярмарку”: “… дурисвіти (ще якісь об’явилися, хай їм грець!) горлають перед своїми балаганами, сільські йолопи луплять очі на розцяцькованих блискітками танцівниць і жалюгідних, старих, нарум’янених блазнів, а тим часом спритні злодюжки, підкравшись ззаду, орудують у їхніх кишенях.”.

Ось, уся сутність і завдання “виборів” та парламентських баталій. Відволікання уваги від злодіїв, котрі орудують під прикриттям акторської гри політичних паяців.

Таким чином діяльність державних механізмів, системно забезпечує інтереси невеликої групи осіб — узурпаторів влади в країні.

Немає коментарів:

Дописати коментар